THE ETHNO-MENTAL NATURE OF CHRISTIANITY IN UKRAINE: BETWEEN THE EAST AND THE WEST
DOI:
https://doi.org/10.35433/ISSN2410-3748-2023-2(33)-2Keywords:
Ukrainian Orthodoxy, confessional pluralism, church dialogue, ethnomentality, Ukrainian region, cultural heritage, baptism of RusAbstract
The present article deals with the ethnical and mental nature of Christianity in Ukraine regarding the country’s geographical position. Also, the research’s material deals with borderland issues, the territory linked to the concept of the symbolic whole, which creates its cultural type – the space of cross-cultural communication.
Attention is given to the formation by different churches of different views on a man and their mission in the world. The specific state-building process in the Ukrainian region, considering the peculiarities of the dominant religion, is explained.
The article also focuses on the mental changes that Christianization caused to the local population. The concepts of the “East” and the “West,” “cultural heritage,” and the cultural and mental essence of this region are specified.
The article studies ethnical shades of Ukrainian Christianity, distinguishing it from others, primarily Russian. Confessional pluralism is considered, which is the result of Ukrainian lands being in the cultural and political circle of other states. Adopting Eastern Christianity as a determinant of forming the local population’s mentality and moral values landmarks has been critically considered.
Attention is given to other religions presented in the Ukrainian region, primarily Islam and Buddhism. Briefly, it provides an understanding of the Crimean peninsula's modern religious and cultural environment – the region of the long-lasting coexistence of Ukrainians and Crimean Tatars.
The religious life of Ukraine is considered among the critical cultural and social processes that took place at different times in Europe. The brightest mental types of Ukrainians of past eras are highlighted, and the main features of the existence of Ukrainians between the imperial “poles” are also formulated. The materials of the article will be helpful to everyone who wants to get a conceptual view of Ukrainian Christianity and the local socio-humanitarian environment.
References
Berdiaev, N. (1933). Vselenskost y konfessyonalyzm. Paris, YMCA-PRESS, 1933. P. 63-81.
Bovua, D. (2020). Tsarat, shliakhta i narod. Trykutnyk Pravoberezhzhia. 1793–1914 rr. Kyiv: “Klio”, 872 p. (In Ukrainian).
Brodel, F. (2008). Hramatyka tsyvylizatsii. Moscow, Ves myr, 545 р.
Coker, C. (2019). The Rise of the Civilizational State. Cambridge: Polity.
Dovbyshchenko, M. (2008). Volynska shliakhta u relihiinykh rukhakh (kinets ХVI – persha polovyna XVII st.). Kyiv, PP Serhiichuk M.I., 2008. 882 p. (In Ukrainian).
Gudzyk, K. (2004, June). Hrikh khrystyianskoho svitu. Den’, #104. https://day.kyiv.ua/article/podrobytsi/hrikh-khrystyyanskoho-svitu (In Ukrainian).
Gudzyk, K. (2007, November). Vriatovanyi iz zabuttia. Ivan Ohiienko ta Fiol Shvaipolt. Den’, #209. https://m.day.kyiv.ua/article/ukrayina-incognita/vryatovanyy-iz-zabuttya (In Ukrainian).
Hachiev, H. (1988). Natsionalni obrazy svitu. Moscow, Sovietskii pisatel. 448 p. (In Russian).
Hohol, M. (1967). Pro malorosiiski pisni. Moscow, Khudozhestvennaya literatura, 599 p. (In Russian).
Hrushevskyi, M. (1994). Z istorii relihiinoi dumky na Ukraini. In: Dukhovna Ukraina. Zb. Tv. Kyiv., 1994. (In Ukrainian).
Humilov, L. (1997). Etnohenez i biosfera zemli. siteknig.com. https://siteknig.com/books/nauchnye-i-nauchno-populjarnye-knigi/istorija/page-72-184020-lev-gumilev-etnogenez-i-biosfera-zemli.html (In Russian).
Huntington, S.P. (1996). The clash of civilizations and the remaking of world order. New York, Simon & Schuster.
Ihnatusha, O. (2001). Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho derzhavnoho universytetu. Issue XIII (In Ukrainian).
Kalakura, Y., Rafalskyi O., Yurii M. (2015). Ukrainska kultura: tsyvilizatsiinyi vymir. Kyiv., 496 p. (In Ukrainian).
Kharlampovych, K. (1914). Malorossyiskoe vlyianye na velykorusskuiu tserkovnuiu zhyzn. Kazan, kn. mah. M. A. Holubeva. 1914. 878 p. http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr0001620 (In Russian).
Khrystyiany dlia Ukrainy. Chyselnist protestantiv sered svitovykh relihii i khrystyianskykh konfesii. https://c4u.org.ua/chyselnist-protestantiv/ (In Ukrainian).
Kolesnyk, I. (2002). Ukrainska kultura ta istoriohrafiia: istoriia mentalnostei. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal,. 26-36. (In Ukrainian).
Kolinko, M. (2017). Rozvidky kulturnoho porubizhzhia. Skhid № 2 (148) berezen-kviten р. P.93. (In Ukrainian).
Kongar, I. (2011). Zametky o Vostochnoi skhyzme. Kyiv, Dukh i litera, 168 p. (In Russian).
Kryzhanivskyi, O., Plokhii, S. (1994). Istoriia tserk vy ta relihiinoi dumky v Ukraini. Kinets XVI - seredyna XIX stolittia. Kyiv, «Lybid,» 335 p. (In Ukrainian).
Kuchma, L. (2003). Ukrayna — ne Rossyia. Moskva, «Vremia», 2003. 560 p. (In Russian).
Kukhta B., Teploukhova, N. (1996). Politychni elity i lidery. Lviv, «Kalvariia». 1996. 224 p. (In Ukrainian).
Lomachynska, I., Deineha Y., Donets, O. Relihiini chynnyky formuvannia ukrainskoi mentalnosti. SKHID Vol. 1 (3) September-October 2021. P. 35. (In Ukrainian).
Lutko, O. (2008). Etnokonfesiina identychnist v rozrizi natsionalnoi mentalnosti. Seriia «Filosofiia», 2008. (In Ukrainian).
Martynets, S. (2021, 23 June). Eto ne dlia toho, chtoby podraznyt Rossyiu: Kuchma vspomnyl o vyzyte Papy Rymskoho v Ukraynu. segodnya.ua https://ukraine.segodnya.ua/ukraine/eto-ne-dlya-togo-chtoby-podraznit-rossiyu-kuchma-vspomnil-o-vizite-papy-rimskogo-v-ukrainu-foto-1559502.html (In Russian). Yakubovych, M. (2023). Zemlia ta vira. U chomu poliahaie spetsyfika krymskotatarskoho islamu? Tyzhden https://tyzhden.ua/zemlia-ta-vira-u-chomu-poliahaie-spetsyfika-krymskotatarskoho-islamu/ (In Ukrainian).
The National Library of Ukraine was named after V.I. Vernadskyi. Peresopnytsia Gospel (1556-1561) http://www.nbuv.gov.ua/node/3839
Rudnytsky, I. (1987). Essays in modern Ukrainian history. Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1987. 503 p. (In English).
Spengler O. (1993). Zakat Evropy. Moskva, 1993. 632 p. (In Russian).
Toinbi A. (1995). Doslidzhennia istorii. – T. 2. – Kyiv,1995. (In Ukrainian).
Tolochko, O. (2021). Kyivskaya Rus i Malorosiia v ХІХ stolitti. Kyiv, «Laurus», 2012. 253 p. (In Russian).
Voinalovych, V., V.Ielenskyi, V., Kyriushko, M., Kochan, N., Rublova, N. (2012). Relihiinyi chynnyk u protsesakh natsiie- ta derzhavotvorennia: dosvid suchasnoi Ukrainy. Kyiv, Instytut politychnykh i etnonatsionalnykh doslidzhen im. I.F. Kurasa NAN Ukrainy, 2012. 272 p. (In Ukrainian).
Yarotskyi, P. (2020). Kyivske khrystyianstvo. Velyka ukrainska entsyklopediia. https://vue.gov.ua
Zhambo, D. (2004, December). Buddyzm v Ukraini: istoriia, problemy ta perspektyvy rozvytku. RISU - Religious Information Service of Ukraine. https://risu.ua/buddizm-v-ukrajini-istoriya-problemi-ta-perspektivi-rozvitku_n11617 (In Ukrainian).
Zhukov, S. (2019). Epyfanyi obsudyl s Pompeo honenyia na veruiushchykh v Krymu i ORDLO. Zerkalo nedeli. https://zn.ua/POLITICS/epifaniy-obsudil-s-pompeo-goneniya-na-veruyuschih-v-krymu-i-ordlo-333550_.html (In Russian).
Downloads
Published
Issue
Section
License
This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
